До Центру крові Краматорська завітала Еймі Еллен– стипендіатка програми U.S. Student Program 2019-2020 в Україні, випускниця Корнельського університету (Cornell University, B.A. in Chemistry and Chemical Biology Global Health), навчається у медичній школі Нью-Йоркського університету (State University of New York College of Medicine, NY, Doctor of Medicine (MD) 2020 та приємна дівчина. Вона ознайомилась з умовами заготівлі, переробки, тестування, зберігання та розподілу крові та її компонентів, подивилась на умови праці медичного персоналу та поділилась своїм особовим досвідом донора у США. Обговорювали тему пільг донорам та була здивована тими пільгами, які отримують донори в Україні. Зустріч пройшла цікаво та з користю.
Міністерство охорони здоров’я заявило про початок реформи національної системи крові. Зміни торкнуться як лікарень, так і пацієнтів з родичами.
Через війну в Донецькій області залишилось дві Станції переливання крові: в Маріуполі та Краматорську. Краматорська Станція забирає 5,25 тон крові на рік. За місяць приймає до 800 донорів, з них 50% – на виїзді. З 2015 року за донорами виїжджають по всій північній частині області: від Лиману до Селідова.
Що зміниться для пацієнтів
Як і в реформі первинної ланки медицини, головна ідея: «Гроші йдуть за пацієнтом». Тобто Національна служба здоров’я України (НСЗУ) буде оплачувати надану послугу, а не утримуватиме лікарню. Тепер лікарю буде потрібно обґрунтувати, чому пацієнт потребував компонентів крові, щоб Нацслужба здоров’я повернула кошти за таку послугу.
На думку Олени Мішиної, завідуючої відділом заготовки крові КНП «Станція переливання крові м. Краматорська»(на фото), це позитивний момент для лікарень, бо не вони сплачуватимуть за компоненти.
Першочерговою турботою Станції стане підвищення якості продукту. І вже зараз в Краматорську відпрацьовують кожен момент роботи, щоб мінімізувати появу браку. Наприклад, перед відбором крові уважно вивчають вени донора. Справа в тому, що потрібна для донації доза має буди зібрана менше, ніж за 10 хвилин, інакше кров зарано звернеться. Тому зараз донору з вузькими венами відмовляють в донації.
Реформа має змінити і деякий функціонал медичних закладів. Зараз працює така схема:
Станція відбирає,
тестує,
переробляє та зберігає компоненти крові і
видає на кожен запит лікарні.
Після реформи Станція тільки відбиратиме, тестуватиме і перероблятиме компоненти крові і відразу доставлятиме по лікарням. В лікарнях мають бути обладнанні бокси крові, де зберігатиметься певний запас.
Позитивом буде і те, що компоненти крові стануть доступними для пацієнта без необхідності самостійно шукати донора. За словами Олени Мішиної, такі вимушені донори-родичі не дають Станції необхідну якість продукту, бо не завжди проходять обслідування.
Чи на часі для Донеччини?
Тривожна для Донеччини частина реформи – закриття відділень переливання крові в лікарнях. В планах МОЗ залишити на країну 10-12 центрів, які матимуть виключне право на збір крові.
Зараз в області в лікарнях працює шість відділень переливання крові у містах:
Бахмуті,
Селідовому,
Мирнограді,
Слов’янську,
Покровську і
Торецьку.
Вони самі відбирають, розділяють і тестують кров, а на аналізи відправляють до краматорської Станції. Самі ж і зберігають взяті компоненти крові.
Після реформи всі функції по відбору і підготовці компонентів залишаться тільки в центрах крові. Та для Донецької області це може бути небезпечно. Наприклад, в Торецьку, що фактично знаходиться на передовій, зараз терміновим переливанням крові можуть спасти життя пораненого. Не на часі було б закрити таке відділення під час війни.
Побудова культури донорства
Донорство має бути безоплатним, вважають спеціалісти. Коли донору платять гроші, вони стають його мотивацією і до Станції йдуть знесилені і недогодовані люди, з низьким гемоглобіном. І медсестри, часом, вимушені переривати забір крові і приводити донора до тями.
То ж реформаторами готується програма розвитку добровільного та безоплатного донорства крові. В першу чергу необхідна інформаційна кампанія щодо популяризації донорського руху. І не останню роль тут мають зіграти громадськість, як в Європі, де рекрутінгом донорів займаються саме волонтерські та громадські організації. Вони окрема ланка в ланцюжку: рекрутінг – станція – лікарня.
У нас же зараз залучення донорів – турбота Станції. То ж у великих містах навіть вводять посаду рекрутера, який не тільки залучає нових, а й піклується про постійних донорів.
В Краматорську планують залучати нових донорів через сайт і сторінку на фейсбуці. Є ідея створити цікаву фотозону. А ще проводять тематичні дні. Наприклад, студентам подобається здавати кров на Хеллоуїн.
За словами Олени Мішиної, розвивати культуру донорства необхідно починати чи не з дитячого садку. Щоб дитина змалечку гордилась своїми родичами-донорами і розуміла, що донор – це здорова і безпечна людина, бо він регулярно проходить обстеження на такі складні інфекції як гепатит С, ВІЛ тощо.
Поки що Краматорську вистачає донорів, однак з кожним роком потреби зростають у зв’язку з переселенням людей з окупованих територій. Багато компонентів потребують гематологічні хворі, яких раніше лікували в Донецьку. Для задоволення потреб лікарень в крові 80% донорів мають бути постійними, що регулярно відвідують Станцію. Так, чоловіку рекомендують здавати кров 5 разів на рік, жінці – 4.
• Факт 1: Завдяки переливанню крові можна рятувати життя людей і покращувати їх здоров’я.
Щорічно в світі здійснюється близько 117,4 мільйона донацій крові. 42% цих донацій крові доводиться на країни з високим рівнем доходу, де проживає менше 16% населення світу. Проте, багато пацієнтів, які потребують переливання крові, не отримують своєчасного доступу до безпечної крові та її продуктів. Кожна країна повинна забезпечити достатні запаси крові, безпечні на ВІЛ, віруси гепатиту та інші інфекції, які можуть бути передані при переливанні.
• Факт 2: Переливання крові використовується для різних видів лікування.
У країнах з високим рівнем доходу в групу пацієнтів, серед яких найбільш часто проводиться переливання крові, входять люди старше за 60 років – на них припадає до 79% всіх переливань крові. Переливання проводиться переважно в якості підтримуючої терапії при проведенні серцево-судинних хірургічних операцій, операцій з трансплантації, в разі важких травм і солідних і гематологічних злоякісних пухлин. У країнах з низьким і середнім рівнем доходу переливання найчастіше проводиться в разі ускладнень, пов’язаних з вагітністю, малярією у дітей, ускладненою важкою анемією, і травматичних ушкоджень.
• Факт 3: Належні запаси крові можна забезпечити тільки на основі добровільного донорства.
Належні і надійні запаси безпечної крові можна забезпечити тільки на міцній основі регулярного, добровільного та безоплатного донорства крові. Такі донори є найбезпечнішою групою донорів, так як серед них відзначається найнижча поширеність переданих кров’ю інфекцій. ВООЗ настійно рекомендує державам-членам розвивати національні системи забезпечення крові на основі добровільних безоплатних донацій крові для досягнення самозабезпеченості запасами безпечної крові та її компонентів.
• Факт 4: У 56 країнах добровільні безоплатні донори забезпечують 100% запасів крові.
У 2015 році 78 країн повідомили про те, що забезпечують більше 90% своїх запасів крові завдяки добровільним донорам, які здають кров безоплатно. У 56 з цих країн цей показник досяг 100%. Але в 58 країнах завдяки добровільним безоплатним донорам забезпечується менш 50% запасів крові, а значна частина запасів крові все ще забезпечується сімейними / замінними або платними донорами крові.
• Факт 5: Щорічно в світі збирається близько 117,4 мільйонів донацій крові.
Близько 58% цих донацій доводиться на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де проживає близько 84% населення світу. Середній показник донорства крові в країнах з високим рівнем доходу більше ніж в 7,4 разу перевищує аналогічний показник в країнах з низьким рівнем доходу.
• Факт 6: Показники збору в центрах крові варіюються в залежності від групи доходу.
Близько 12700 центрів крові в 170 країнах повідомляють про забір, в цілому, 100 мільйонів донацій крові. Середньорічна кількість донацій крові на один центр налічує 23000 – в країнах з високим рівнем доходу в порівнянні з 8500 – в країнах з середньо-високим доходом, 4100 – у країнах із середнім-низьким рівнем доходу і 1300 – в країнах з низьким рівнем доходу.
• Факт 7: У країнах з високим рівнем доходу кров здає більше число людей.
Середній показник донорства крові в країнах з високим рівнем доходу становить 32,6 донації на 1000 осіб на рік у порівнянні з 15,1 донації на 100 чоловік в країнах з середньо-високим рівнем доходів, 8,1 донації на 1000 чоловік в країнах з середньо-низьким рівнем доходу і 4,6 донації на 1000 чоловік в країнах з низьким рівнем доходу.
• Факт 8: Донорську кров необхідно завжди перевіряти.
До переливання всю донорську кров необхідно завжди перевіряти на ВІЛ, гепатит В, гепатит С та сифіліс. Однак, в 35 країнах не вся донорська кров тестується на одну або більше з цих інфекцій. У багатьох країнах результати тестування ненадійні через нерегулярні поставки або погану якість комплектів для тестування, брак персоналу або відсутність базових лабораторних служб.
• Факт 9: Одна одиниця крові може бути використана для декількох пацієнтів.
Завдяки розподілу крові на різні компоненти, одна одиниця крові може бути використана для декількох пацієнтів, а пацієнту може бути надана тільки та частина крові, яка йому необхідна. На компоненти крові розділяється близько 91% крові, яка збирається в країнах з високим рівнем доходу, 97% – в країнах з середньо-високим рівнем доходу, 66% – в країнах з середньо-низьким рівнем доходу і 58% – в країнах з низьким рівнем доходу .
• Факт 10: Пацієнти можуть зазнати необґрунтований ризик при переливанні крові.
Часто переливання крові призначається в тих випадках, коли настільки ж ефективними можуть бути прості і безпечні альтернативні види лікування. Таке переливання крові не є життєве необхідним. Через такого переливання крові пацієнти піддаються необґрунтованому ризику придбання інфекцій, таких як ВІЛ та гепатит, або важких реакцій на переливання.
